любить.спить.
Сказано було - хто любить, той не спить. Отже, все це мара, або ж ні - питання в тому, щоби не снити, а ніщо не заважає мені спати без снів і бачити потім видіння у вигляді обмеженого у просторі дивану, звичної кімнати, одягу, який я полишаю на ніч; можна безкінечно галюцинувати дорогою на роботу, чи самою роботою. Сказано було - життя є сон. А отже - любов - це смерть. Але не та страшна кістлява почвара з косою, що грається тілами у якесь невідоме нам "лего", ні. Тоді що ж це? Смерть-любов - це зупинка серця в екстазі. Любов-смерть, тягнеться, як безкінечна хороба, як алкогольне сп'яніння, викликаючи таку саме майже алкогольну залежність - і я хочу хоріти, хочу, щоби цей жар не відпускав доки не спалить усе, що можна побачити, поки не спалить усе, чим можна назвати.
